Люди, що захоплюються ляльками! Хочеться подумати разом з усіма про питання, рішення яких давно назріло : Перш, ніж ми почнемо розмову, хочеться сказати про те явище, яке останнім часом зводить нанівець спроби пізнання світу взагалі і ляльок зокрема. Зараз дуже поширено твердження, що кожна думка має право на існування. Насправді це невірно - право існувати має тільки ВІРНА думка, і завдання мислячих людей - шукати максимальне наближення до істини в кожному питанні. Зараз перед більшістю це завдання не стоїть, оскільки твердження на право існування КОЖНОЇ думки зовсім не припускає пошуку істини і говорить, що істини немає взагалі. Дуже зручна позиція: у мене одна думка, у тебе інше, на цьому ми і розійдемося. Пізнання світу на цьому припиняється, оскільки розумового процесу тут не передбачається. Звичайно, існує дуже багато різних думок, але цінні вони тільки тоді, коли служать для знаходження істини, а коли істина знайдена (найближче наближення до істини, можливе для цього часу), то ці думки зникають так само, як ми видаляємо з готової сукні наміточні стібки - вони зробили свою справу і більше не потрібні. Отже, Киньте в озеро камінюку і ви побачите ідеально рівні круги на воді. Постежте трохи, і швидко помітите, як спотворюється їх первинна форма, коли круги натикаються на водяні рослини, жаб, підводні камені... Так і будь-яке явище - чим воно далі від першоджерела, тим більше обростає різним сміттям: віра - забобонами і складними обрядами, що ховають під собою її глибокий сенс, а ляльки, - різноманітними нацяцьковуваннями, додаваннями і дрібними деталями, під якими тоне їх початковий образ. Шлях майстра лялькаря - в очищенні первинного образу від подальших нашарувань, і зараз багато людей, не імениті майстри або етнографи, а просто люди, що люблять рідних ляльок свого народу, так і роблять. Для цього не треба бути ні оракулом, ні філософом, ні навіть надмірно самовпевненою людиною - адже глибоке сприйняття лялькових образів у нас таке ж, як і у наших предків. Етнографія - це зріз часу в матеріальному його втіленні, а традиція - сам розвиток, розвиток в часі, і буквальне мертве копіювання губить її, повністю припиняючи цей розвиток. А етнографи разом з часом зрізують і традицію, вважаючи знайдені ними ляльки справжніми, а зроблені після цього, навіть у дусі цієї традиції (не за мотивами, а саме в дусі) вже несправжніми. Адже такі ляльки будуть несправжніми тільки для часу знахідки, але ніяк не для самої традиції - цю різницю не розуміє багато хто досі.
Річ у тім, що світогляд наших предків дуже відрізнявся від нашого - ми занадто зациклені на особі, на самовираженні й іншому, а наших предків (як і наших дітей, поки вони не оброблені суспільством) набагато сильніше займав світ, сам світ. Подивіться, як ми ставимо будь-яке запитання: ми чи для нас. Так само й по відношенню до світу - світ для нас чи ми для нього? У наших предків такого питання не виникало, вони говорили - я у світі, ми зі світом єдині, от і все. І вони були щасливіші і спокійніші, ніж ми. Взагалі народне мистецтво - навіть не мистецтво в тому сенсі, в якому ми розуміємо його зараз. Усі речі народ створює для справи, тому вони такі змістовні, тому так полонить в них суворість і простота і ліній, і форм, і образів. І усі ляльки, створені для справи (а це і є дух народної традиції), - народні, а усе, зроблене для самовираження, оригінальнічання, для колекції, розваги і іншої нісенітниці - кануть в лету, адже і в народі такий мотлох в часі не зберігається, хоча і з'являється постійно. Отже, повторюся - шлях народного лялькаря у вивільненні первинного образу ляльки, можна сказати -архетипу. Чому це треба? Чому не можна просто повторити те, що вже відоме? Дуже хороше питання. Відповідь така - тому що народ не лише збирав і накопичував інформацію, але з неменшою силою розсіював її ж упродовж усієї історії. Ці два процеси існували одночасно, і відбиті тому у будь-якому зрізі історії. Відокремити одне від іншого не лише дуже треба, але й дуже цікаво. Знаєте, наприклад, як важко або навіть неможливо відновлювати народні рецепти рослинних ліків? Ученими давно помічено цікаве явище будь-якої народної культури, яке вони назвали демонізацією образу, - образи світлих і добрих сутностей (богів, героїв, явищ...) з часом міняються на свою протилежність навіть у одного і того ж народу. І думається, саме так сталося з образом Маслениці. Маслениця була святом весни, сонця, нового року, оновлення природи, то навіщо ж спалювати такий світлий образ? Річ у тім, що спочатку на цьому святі спалювали (ховали) образ зими і смерті - Морану, а зовсім не Масленицю. Деякі вважають, що народна лялька без одягу перетворюється майже на ніщо, в технічну заготовку, а образ у неї з'являється тільки з вбранням. Дійсно, вбрання - важлива частина образу, і сама конструкція, анатомія, народних ляльок така, що тільки в з'єднанні з одягом образ виходить цілісним, закінченим. Автор статті Ольга Сєрєброва Переклала з російської Світана Цисар
Джерело
|
У крамничці
Набір рун Футарк830.00 грн.
Мотанка Ольга550.00 грн.
Характерна бабка #2450.00 грн.
Акція!
Вхід
-
Хмаринка тегів
авторські сумки барильце вишиті етносумки дерев'яний посуд дерев'яні барильця дерев'яні ложки дерев'яні миски дерев'яні обереги екосумки екоторби етносумки етнічні сумки зайчик-мотанка зайчик-на-пальчик зернянка круп'яничка лляні сумки ложки лялька-зернянка лялька-мотанка лялька-мотанка як зробити ляльки-обереги майстер-клас мальовані сумки мотанка набори рун народна лялька на щастя нерозлучники обереги оберегові ляльки оберіг оберіг для дитини оберіг достатку посуд з дерева руни руни для ворожіння рунічні обереги ручна робота слов'янські обереги травниця українська народна лялька як зробити зернянку як зробити мотанку як зробити оберіг
Для вывода облака тегов WP_Cumulus необходим Flash Player 9 или выше. Бесплатные русские шаблоны для WordPress.
Ми в соцмережах
Мапа відвідин
Наша кнопка